Orange

Того ранку все пішло шкереберть. Нахо проспала і поспіхом збиралася до школи, коли раптом побачила дивний конверт з листом, написаним її рукою. Ніби-то вона сама написала собі з майбутнього! Ніби-то старша на десять років дівчина вирішила вберегти молодшу себе від фатальних помилок. Але ж це неможливо! Як взагалі в таке повірити? Здається, Нахо з майбутнього і це передбачила, детально описуючи, що відбудеться далі, і як слід діяти, щоб потім не було надто пізно. Лист ніби й переконливий, але й надто фантастичний. Тим паче, дещо з цього сором’язлива Нахо ніколи б не зробила. І її старша версія мала б про це знати. Однак, дівчина не сумнівається, що новенький у класі, якого звати Какеру, відіграє у її майбутньому особливу роль.

Отримати листа від самої себе, тільки на десять років старшої, — що може бути дивніше? Тільки прохання врятувати хлопця, з яким ще навіть не знайома, від жахливої долі. Лист, який спочатку здається Нахо жартом, поволі здійснюється: так, до їхнього класу приходить новенький, так, його звати Какеру, так, ніхто не готує йому обіди… Та про яку жахливу долю мова? Що має статися? Нахо намагається виправити те, через що картає себе Нахо-з-майбутнього, але це не так легко, як здається, бо власну боротьбу з сором’язливістю вона переважно програє. Зараз вона понад все хоче відвернути трагедію, на яку натякає лист, тому що Какеру їй небайдужий. Вона дуже не хоче, щоб ці слова стали правдою: «В майбутньому Какеру вже не з нами…»

Коли Нахо з відчаєм усвідомлює, що їй, можливо, не під силу самотужки врятувати Какеру, на допомогу приходить Сува, який, виявляється, теж отримав листа від себе з майбутнього. Удвох вони намагаються виконувати вказівки старших Нахо й Суви, проте це не завжди можливо, бо хід подій уже починає змінюватися й відрізняється від описаного в листах.

Що робити, якщо отримуєш листа від себе з майбутнього? Повірити чи відкинути? Дослухатися чи чинити, як знаєш? Листи з майбутнього з інструкцією, як врятувати Какеру, отримала не тільки Нахо. Такі послання надійшли і Такако, й Азу, і Хагіті. Там все однозначно, але чи спрацює це? Навіть вони з майбутнього не можуть знати напевне. Ніхто не може, бо саме зараз вони намагаються це майбутнє змінити. Друзі вирішують діяти так, як підказує серце. А воно наполягає, що Какеру потрібно трохи щастя, трохи радості, трохи часу з друзями. То чому б їм всім не взяти участь в естафеті під час спортивного свята…

Урятувати Какеру… Нахо з друзями, здається, вже спробували все, щоб відвернути трагедію. Дослухалися до листів із майбутнього, дотримувалися вказівок, намагалися наповнити життя Какеру чимось, окрім болю… І ось тепер, бачачи усміхнене обличчя хлопця під час спортивного свята, друзі відчувають, що, може, їм таки вдасться. Може, він не ухвалить того страшного рішення. Може, він житиме… Проте черговий лист віщує біду: у ньому йдеться, що 31 грудня, напередодні Нового року, Какеру з Нахо посваряться… й після того вже не буде вороття. Чи вдасться змінити долю зраненого хлопця? Чи буде він у тому майбутньому, з якого прибули листи? Наближається доленосний день… Чуле завершення головної історії.

Історія улюблених персонажів розгортається з іншої перспективи та набирає нових обертів. Майбутнє, в якому Какеру вже немає, переплітається з минулим, де його ще можна врятувати. Минуло кілька років, герої подорослішали, але спогади про шкільні часи та загибель близького друга й досі не дають їм спокою. Тепер у центрі оповіді опинився Сува — написавши листа самому собі в минуле, він намагатиметься попередити жахливу трагедію, що сталася в шкільні роки. Перший крок до цього — переконати Какеру й Нахо відвідали разом храм Йохашіра: той самий, що в іншому житті звів дівчину із Сувою. Теоретично це має дати поштовх до змін… Але чи можна сподіватися, що звичайні листи, хай навіть із майбутнього, справді можуть на щось вплинути?

Коли листи з майбутнього отримують Хаґіта, Такако й Адзуса, вони вирішують діяти: зробити життя Какеру світлішим, подарувати сміх, підтримку й тепло, яких йому так бракувало. Разом вони оберігають його від знущань, підштовхують до здійснення маленьких мрій і намагаються повернути віру в себе, при цьому зазираючи глибше в його внутрішній світ. Своєю чергою, переживши той вирішальний день, Какеру зі вдячністю згадує своїх друзів та їхні зусилля, їхню підтримку, їхню любов. Він присягається стати сильним для них — заради них. Але й мусить навчитися не карати себе за слабкості. Красива історія про цілющу силу дружби, кохання та підтримки.